Ончейн-дослідник ZachXBT опублікував у X результати розслідування, у якому розкрив особу американки Тіффані Міланович (Tiffany Milanovich), яку пов’язують з організованим угрупованням, що викрало у власників цифрових активів щонайменше $5 млн.

Особливо примітно те, що злочинці не використовували якусь неймовірну вразливість блокчейну, не зламували складні смартконтракти й не потребували ексклюзивного технічного експлойту. Головною зброєю стала набагато старіша і, як показує практика, надзвичайно ефективна технологія — соціальна інженерія.

Зловмисники не стільки зламували гаманці, скільки переконували самих власників відчинити їм двері. Технічна інфраструктура при цьому була лише інструментом: фішингові сайти імітували інтерфейси відомих сервісів, підроблені листи створювали відчуття надзвичайної ситуації, а телефонні розмови перетворювали початкову паніку на сценарій, який повністю контролювали шахраї.

Схема була побудована на досить простому психологічному прийомі. Спочатку потенційна жертва отримувала тривожне повідомлення нібито від відомої криптобіржі, інвестиційного сервісу або іншого знайомого користувачеві бренду. У листі повідомлялося про підозрілу активність, несанкціонований вхід або спробу виведення коштів. Людині пропонували терміново вжити заходів, щоб захистити акаунт.

Практично одразу після цього надходив телефонний дзвінок. За даними розслідування, Міланович виконувала роль оператора, представляючись співробітницею служби підтримки. І саме тут починалася найважливіша частина атаки.

Після лякаючого повідомлення людина очікувала почути ще одне джерело стресу, але натомість стикалася зі спокійним, упевненим і доброзичливим голосом. Психологічний контраст працював на шахраїв: спочатку жертву переконували, що її активи перебувають під загрозою, а потім пропонували «допомогу» в їхньому порятунку.

У результаті навіть досвідчений користувач криптовалют міг перестати сприймати те, що відбувається, як потенційну атаку і почати виконувати інструкції людини, яка нібито намагалася його захистити.

Далі жертву спрямовували на підроблену сторінку або фішингову панель. У деяких випадках зловмисники переконували власника гаманця самостійно ввести seed-фразу — набір слів, який фактично є головним ключем до криптоактивів.

Це принципово важливий момент: злочинцям не потрібно було підбирати пароль, ламати апаратний гаманець або шукати вразливість у блокчейні. Власник сам передавав їм ключ від власного сховища, будучи впевненим, що виконує процедуру захисту.

Після отримання seed-фрази зловмисники могли отримати повний контроль над активами та перевести кошти на підконтрольні адреси. У світі криптовалют така операція особливо небезпечна: після підтвердження транзакції скасувати її через банк або службу підтримки, як правило, неможливо.

Блокчейн не запитує, чи був переказ здійснений добровільно, під загрозою або після розмови з дуже переконливою жінкою. Якщо транзакція підписана й відправлена в мережу, повернути її стандартними засобами вже не можна.

Міланович погубила не технологія, а власне хвастощі

Одним із головних елементів розслідування стали матеріали, які сама ймовірна учасниця групи залишала в закритих чатах і соціальних мережах.

Замість того щоб максимально приховувати сліди, Міланович, судячи зі зібраних ZachXBT матеріалів, демонструвала оточенню результати своєї діяльності. Вона записувала знущальні пранки з жертвами безпосередньо під час телефонних розмов, зокрема після того, як виведення викрадених коштів уже підтверджувалося.

У закритих Telegram-чатах з’являлися відеозаписи з пачками готівки, екранами з великими балансами та демонстрацією дорогого способу життя. У деяких випадках вона, за даними розслідування, навіть використовувала викрадені кошти для ставок у криптоказино Shuffle безпосередньо під час розмови з жертвою.

Після звернення дослідника платформа підтвердила блокування акаунта, пов’язаного із шахрайкою. Однак на той момент цифровий слід уже був значно ширшим за один акаунт.

Бажання продемонструвати власний статус усередині кримінального середовища змушувало учасників залишати дедалі більше доказів. Для таких угруповань існує своєрідна внутрішня конкуренція: мало заробити — потрібно ще й довести оточенню, скільки саме ти заробив.

І саме ця потреба у визнанні часто стає однією з найслабших точок злочинців.

В одному з випадків Міланович, як стверджується, редагувала відеоматеріали, щоб створити враження вищого статусу й продемонструвати нібито доступ до великих криптовалютних активів. Зокрема, у ролику, знятому в інтерфейсі Ledger Live, вона зображувала власника сервісного гарячого гаманця, який отримує 7,7K JITOSOL. Подібні публікації, начебто призначені для демонстрації успіху всередині закритого кола, зрештою стали частиною доказової бази.

Крадіжка $1,2 млн та атака на Trezor

Один із найсерйозніших епізодів стався в червні 2026 року. За даними розслідування, одна з жертв втратила близько $1,2 млн у біткоїні та Ethereum.

Сценарій знову починався з фальшивого повідомлення, яке мало створити відчуття офіційного звернення. Цього разу зловмисники використали ім’я BitcoinIRA та представлялися співробітниками компанії, зокрема використовуючи ім’я Патрісії Мессі (Patricia Massie).

Після встановлення контакту жертву переконали виконати дії, які зрештою дозволили нападникам отримати контроль над апаратним гаманцем Trezor. У результаті кошти були виведені з гаманця.

Особливо показово, що адреси, пов’язані з цією крадіжкою, за даними розслідування, досі містять частину коштів, які не переміщувалися далі. Це дає дослідникам можливість відстежувати рух активів безпосередньо в блокчейні.

Водночас інфраструктуру фішингових панелей, використаних під час атаки, пов’язують з іншим учасником угруповання, який діяв під псевдонімами «bled» і «harm».

Таким чином, перед нами не одиночний шахрай, який імпровізує під час телефонної розмови, а розподілена структура, де різні учасники відповідають за різні етапи: створення фішингової інфраструктури, комунікацію з жертвами, отримання seed-фраз, переміщення коштів і подальше відмивання або витрачання криптовалюти.

Криптоказино, Monero та ілюзія анонімності

Ще один епізод, який привернув увагу ZachXBT, пов’язаний із лютневим Discord-змаганням «band 4 band». Подібні заходи фактично перетворюються на змагання з демонстрації багатства: учасники показують одне одному баланси гаманців і намагаються довести, хто контролює більше коштів. Для звичайної людини це виглядає як безглузде хвастощі. Для ончейн-дослідника — як потенційне джерело надзвичайно цінної інформації.

За даними розслідування, у межах такого змагання Міланович перевела $100 000 у гаманець Exodus. Адреса, яку дослідник пов’язує з її діяльністю, згодом містила близько 631K DAI.

Кошти, як стверджується, поповнювалися через миттєві обміни з використанням Monero — криптовалюти, орієнтованої на підвищену конфіденційність транзакцій. Ймовірно, учасники розраховували, що поєднання Monero, криптоказино, великої кількості гаманців і проміжних обмінів значно ускладнить відстеження походження коштів.

Але тут виникла головна проблема всієї схеми: блокчейн сам по собі може бути досить складним для аналізу, однак людська поведінка залишається передбачуваною.

Якщо людина спочатку демонструє великий баланс, потім публікує матеріали про власні доходи, використовує певні гаманці й паралельно залишає записи розмов, дослідник отримує можливість з’єднати окремі фрагменти в єдиний ланцюг.

Анонімність криптовалюти не означає анонімності людини, яка постійно розповідає оточенню, скільки в неї грошей.

Зв’язок із крадіжкою $46 млн у американського уряду

Історія Міланович також перетинається з іншим гучним розслідуванням ZachXBT. Наприкінці січня 2026 року дослідник ідентифікував Джона Дагіту (John Daghita), відомого під псевдонімом Lick, у зв’язку з крадіжкою криптовалютних активів на суму близько $46 млн, які перебували під контролем уряду США.

Міланович, за даними розслідування, підтримувала тісне спілкування з Дагітою. У якийсь момент вона записала його розмову та опублікувала запис в інтернеті, фактично використавши його для тролінгу.

Але ця спроба публічно принизити іншого учасника криптокримінального середовища обернулася проти неї самої. У відповідь Дагіта опублікував її справжнє ім’я в публічному Telegram-каналі.

Таким чином, один учасник мимоволі допоміг встановити особу іншого, а публічні конфлікти всередині кримінального середовища почали створювати ще більше зв’язків між людьми, акаунтами, гаманцями та телефонними номерами.

У результаті те, що всередині закритого кола сприймалося як розвага, стало додатковим матеріалом для розслідування.

Як збирався цифровий пазл

У подібних розслідуваннях практично ніколи не існує однієї «чарівної» доказової деталі. Зазвичай результат отримують завдяки об’єднанню десятків, на перший погляд не пов’язаних між собою елементів: адрес блокчейну, історії транзакцій, публікацій у соціальних мережах, записів телефонних розмов, скриншотів, фотографій, нікнеймів, повідомлень у закритих чатах, даних криптовалютних сервісів та інформації з відкритих джерел.

У випадку Міланович особливо важливу роль відіграли саме людські помилки. Вона сама демонструвала фінансові результати, сама записувала розмови, сама публікувала матеріали в закритих спільнотах і сама прагнула довести оточенню свою причетність до великих операцій.

У певний момент ці розрізнені дані почали складатися в єдину картину.

Ілюзія анонімності додатково руйнувалася переміщенням коштів між різними сервісами. Monero справді забезпечує значно вищий рівень конфіденційності, ніж прозорі блокчейни на кшталт Bitcoin або Ethereum, однак використання приватної криптовалюти не стирає всіх інших слідів.

Якщо одна й та сама людина одночасно пов’язана з певними акаунтами, пристроями, соціальними мережами, телефонними розмовами та іншими криптовалютними адресами, переміщення коштів стає лише однією частиною значно більшого цифрового пазла.

Найдивніший доказ — документи із самої системи

Окремий інтерес становить інформація про те, що Міланович сама опублікувала скриншот документа, пов’язаного з обшуком та вилученням у штаті Коннектикут. Причому документ датований періодом, який передував деяким із описаних епізодів.

Крім того, в окремому аудіозаписі вона, як стверджується, згадувала заброньований авіарейс і заявляла, що її кошти залишаються недоторканими.

Для слідства та незалежного дослідника подібні матеріали особливо цінні саме тому, що вони створюються безпосередньо фігурантом і дозволяють зіставляти заяви людини з об’єктивними даними блокчейну та іншими цифровими свідченнями.

Зібрана ZachXBT доказова база була передана відповідним американським відомствам. Водночас важливо розділяти результати незалежного ончейн-розслідування та юридично встановлену вину.

Виявлення людини, пов’язування її з певними адресами та публікація доказів в інтернеті самі по собі не є судовим вироком. Остаточна юридична оцінка має надаватися компетентними органами та судом.

Соціальна інженерія стає головною зброєю криптошахраїв

Історія Міланович демонструє значно серйознішу тенденцію, яка виходить далеко за межі одного угруповання.

У криптовалютній індустрії тривалий час основна увага приділялася технічним загрозам: зламу смартконтрактів, вразливостям протоколів, компрометації серверів, помилкам у коді та атакам на інфраструктуру бірж.

Але в міру того як технічний захист стає складнішим, злочинці дедалі частіше атакують не код, а людину.

Це логічно. Зламати добре захищений апаратний гаманець надзвичайно складно. Змусити його власника добровільно повідомити seed-фразу значно простіше.

Не потрібно обходити багаторівневий захист, якщо можна переконати людину, що саме зараз вона має самостійно вимкнути цей захист заради порятунку своїх грошей.

І тут соціальна інженерія використовує фундаментальну людську реакцію — страх втрати. Повідомлення «хтось намагається вкрасти ваші гроші» автоматично переводить людину в режим термінового реагування.

У цей момент критичне мислення може поступитися бажанню якомога швидше вирішити проблему. Шахраю залишається лише запропонувати рішення — і представити себе тією самою людиною, яка здатна допомогти.

Саме тому комбінація «тривожний лист + телефонний дзвінок + упевнений співробітник служби підтримки» настільки ефективна.

Кожен елемент підсилює наступний. Лист створює проблему, дзвінок створює довіру, фішингова сторінка створює ілюзію офіційної процедури, а сама жертва виконує ключову дію.

Чому криптовалюта особливо вразлива

Криптовалютна індустрія має фундаментальну особливість, яка робить подібні атаки особливо небезпечними.

У багатьох традиційних фінансових системах існують механізми скасування або оскарження підозрілих операцій. Банк може заморозити переказ, скасувати транзакцію або провести розслідування шахрайства.

У блокчейні такої універсальної функції немає.

Якщо власник гаманця сам підписав транзакцію та відправив активи на іншу адресу, мережа не розрізняє законного власника і шахрая. Для блокчейну це просто дійсна транзакція з коректним криптографічним підписом.

Саме тому момент, коли жертва повідомляє seed-фразу або підписує шкідливу транзакцію, фактично може стати точкою неповернення.

Після цього технічні фахівці можуть відстежувати кошти, блокчейн-аналітики — будувати графи транзакцій, біржі — заморожувати пов’язані рахунки, а правоохоронні органи — проводити розслідування, але простої кнопки «скасувати переказ» не існує.

Ширший тренд 2026 року

Випадок Міланович можна розглядати як окремий приклад масштабнішої зміни у структурі криптовалютних злочинів.

У 2025 році крипторинок втратив понад $1,8 млрд через шахрайство та різноманітні експлойти, причому значна частина збитків була пов’язана не з класичним зламом блокчейн-протоколів, а з атаками, у яких ключову роль відігравали обман, фішинг, видавання себе за іншу особу та соціальна інженерія.

Це відповідає ширшому тренду у сфері фінансового шахрайства. Телефонні шахраї десятиліттями використовували довіру, страх і авторитет замість зброї або складних технічних засобів.

Різниця лише в тому, що у криптовалюті потенційна здобич може перебувати в одному гаманці та обчислюватися мільйонами доларів, а переказ коштів відбувається практично миттєво.

Виходить парадоксальна ситуація: що більше грошей переміщується в цифрове середовище, то менше шахраям іноді доводиться займатися складними технологіями.

Найслабшою ланкою виявляється людина, яка тримає ключ від цих грошей.

Головний висновок

Історія Тіффані Міланович — це не стільки історія про те, як злочинці навчилися зламувати криптовалютні гаманці, скільки історія про те, як вони навчилися змушувати власників самостійно ламати власний захист.

Найнебезпечніша зброя в цій схемі — не шкідливий код і не вразливість блокчейну. Це переконливий голос людини, яка каже: «Не хвилюйтеся, я зі служби безпеки, зараз ми захистимо ваші гроші».

Саме тому технічної грамотності самої по собі вже недостатньо. Користувач може чудово розуміти принцип роботи Bitcoin, користуватися апаратним гаманцем, зберігати seed-фразу окремо та уникати підозрілих сайтів — і все одно втратити гроші, якщо в критичний момент повірить людині на іншому кінці телефонної лінії.

Можливо, наступною важливою технологією захисту користувачів криптовалют стане не ще складніша криптографія, а надійна система перевірки особи тих, хто намагається з ними зв’язатися.

Але тут виникає складне питання: чи зможе технологія коли-небудь повністю нейтралізувати людський фактор?

Адже шахраю не обов’язково обдурити комп’ютер. Йому достатньо переконати людину, що перед нею той, кому можна довіряти.

І в цьому полягає головний урок розслідування ZachXBT: у криптовалютах можна побудувати практично непробивний технічний захист, але якщо людина сама відчинить двері, жоден блокчейн її вже не врятує.