Історія навколо Bitcoin знову отримала несподіваний поворот — цього разу не через ринок, а через переосмислення однієї з головних загадок індустрії: статків Satoshi Nakamoto. Криптограф Adam Back поставив під сумнів саму базову передумову, на якій будується популярний наратив — що творець біткоїна свідомо утримує недоторканими свої мільйони монет.
На його думку, відсутність руху ранніх BTC не обов’язково пов’язана з філософією чи стратегією «вічного холду». Можливе пояснення значно прозаїчніше — втрата приватних ключів. І звучить це менш романтично, ніж легенда про геніального архітектора, який спостерігає за своїм творінням збоку, але водночас набагато ближче до реальності раннього інтернету та перших років криптовалют.
Адам Бек виступає на Blockchain Paris Week. Джерело: ForkLog
На початку існування мережі інфраструктура була далекою від сучасних стандартів. Не існувало звичних сьогодні HD-гаманців, автоматичних резервних копій і сід-фраз. Користувачі працювали з файлом wallet.dat, який зберігав набір приватних ключів. Його потрібно було зберігати вручну, а за активних транзакцій — регулярно оновлювати. Втрата файлу або застаріла копія означали фактичну втрату доступу до коштів.
І тут починається найцікавіше. Ранні користувачі, включно потенційно із самим Сатоші, могли просто не враховувати цих нюансів. У ті роки біткоїн не мав очевидної цінності, а отже, дисципліна зберігання ключів була відповідною. Сьогоднішні мільярди тоді виглядали радше як експеримент із кодом, ніж як капітал. Звідси й гіпотеза Бека: якщо частина ранніх учасників втратила доступ до своїх гаманців, то відсутність руху монет не є доказом їх навмисного утримання. Це може бути звичайна технічна втрата.
Цей тезис особливо важливий, оскільки він б’є по одній із найстійкіших легенд крипторинку — «мільярдному статку Сатоші». Традиційно вважається, що йому належить від 500 000 до 1 млн BTC. Деякі аналітичні платформи, такі як Arkham, оцінюють його запаси в 1,096 млн BTC, що за поточними цінами еквівалентно десяткам мільярдів доларів.
Але Бек звертає увагу на ключову слабкість цих оцінок: вони базуються не на прямих доказах, а на аналізі патернів майнінгу. Ранні блоки дійсно демонструють характерні ознаки, які приписують одному учаснику. Однак це не доказ, а лише статистична гіпотеза. Простіше кажучи, ринок міг «призначити» Сатоші власником певного пулу монет, не маючи остаточних підтверджень. Ці активи можуть належати іншому ранньому майнеру або навіть групі учасників.
Додаткову невизначеність вносить і питання: чи витрачав Сатоші свої монети. Часто вважається, що ні. Але Бек зазначає, що близько 40% монет, видобутих у 2009 році, все ж були переміщені. Це означає, що частина ранніх учасників активно використовувала свої активи. А отже, теоретично не можна виключати, що і сам творець міг переміщувати кошти — просто більш обережно і менш помітно.
Якщо подивитися ширше, ситуація з «втраченими» біткоїнами — це не виняток, а системне явище. За різними оцінками, значна частка ранньої емісії назавжди виведена з обігу саме через втрату ключів. Це робить пропозицію BTC фактично нижчою за номінальну і посилює дефіцит — фактор, який часто недооцінюється в довгострокових моделях.
Цікаво, що майбутні технологічні зміни можуть частково пролити світло на цю загадку. Перехід на квантово-стійкі типи адрес потенційно вимагатиме від власників старих гаманців переміщення коштів. І саме тоді стане зрозуміло, скільки ранніх майнерів дійсно контролюють свої ключі, а скільки — ні.
Але обговорення минулого — лише частина картини. Бек робить акцент і на майбутньому, зокрема — на інституційному прийнятті біткоїна. За його словами, ринок переоцінює швидкість, з якою великі гравці повинні входити в криптоактиви. Очікування «миттєвого припливу» виявилося завищеним. Інституції працюють інакше: будь-яке рішення проходить через багаторівневу перевірку — юридичну, комплаєнс, ризик-менеджмент, вибір кастодіана. Навіть після публічних заяв процес може розтягуватися на місяці або роки.
Тим не менш, цей процес уже триває. За даними потоків BlackRock, близько 30% біткоїнів в ETF перебувають під контролем інституційних інвесторів. Решта 70% — це приватний капітал, часто керований через брокерів і фінансових радників.
Ключова думка Бека — основна хвиля ще попереду. Величезна частина глобального капіталу не управляється безпосередньо приватними інвесторами. Гроші знаходяться у пенсійних фондах, страхових продуктах та інституційних портфелях. Саме ці структури зараз лише починають проходити необхідні процедури. Коли вони завершаться, доступ до біткоїна отримають мільйони людей, які ніколи не взаємодіяли з криптобіржами напряму.
Це буде не швидкий сплеск, а поступове, але масштабне перерозподілення капіталу. І в цьому контексті питання про те, скільки монет належить Сатоші, стає радше філософським. Ринок уже живе за власними законами. Навіть якщо завтра з’ясується, що частина «його» біткоїнів втрачена назавжди, це не послабить систему — а радше посилить наратив дефіциту.
Окрему інтригу додає нещодавнє розслідування The New York Times, у якому висувалася версія, що сам Адам Бек може бути Сатоші. Криптограф це категорично спростував. І, як це часто буває в історії біткоїна, чим більше з’являється версій, тим далі ми від остаточної відповіді.
ВІДМОВА ВІД ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: Усі матеріали, представлені на цьому сайті (https://wildinwest.com/), включно з вкладеннями, посиланнями або матеріалами, на які посилається компанія, призначено винятково для інформаційних і розважальних цілей, і їх не слід розглядати як фінансову консультацію. Матеріали третіх осіб залишаються власністю їхніх відповідних власників.