Відповідь на Starlink від Китаю

Китайські компанії подали заявки на розміщення понад 200 000 інтернет-супутників — потенційно однієї з найбільших супутникових груп в історії людства. Відповідні документи були направлені до Міжнародного союзу електрозв’язку (ITU) невдовзі після того, як Пекін публічно висловив занепокоєння перевантаженням орбітального простору, спричиненим активним розгортанням мережі Starlink Ілона Маска.

Йдеться не про один проєкт, а про цілу серію заявок. Наприкінці минулого місяця до ITU надійшло понад десяток окремих пропозицій від китайських супутникових операторів. Наймасштабнішими з них стали ініціативи CTC-1 і CTC-2, кожна з яких передбачає розміщення по 96 714 супутників на низькій навколоземній орбіті. У сумі ці два проєкти вже перевищують 190 000 апаратів — більше, ніж усі наявні та заплановані супутникові системи світу разом узяті.

Боротьба за орбіту загострюється

Низька навколоземна орбіта стрімко перетворюється на один із найбільш дефіцитних і політично чутливих ресурсів глобальної економіки. Інтернет-супутники більше не сприймаються як екзотика чи допоміжна інфраструктура — вони стають основою майбутніх систем зв’язку, навігації, військових комунікацій і цифрового суверенітету.

Сьогодні гонка фактично точиться між двома центрами сили — США та Китаєм. Поки що вирішальна перевага залишається за Сполученими Штатами завдяки Starlink компанії SpaceX. Ця мережа вже становить переважну більшість активних супутників на низькій орбіті й де-факто формує нові стандарти доступу до космосу.

Проблема полягає в тому, що радіочастотний спектр і орбітальні позиції обмежені. Міжнародне право працює за принципом «хто перший встав — того й орбіта». Ті, хто встигає зареєструвати систему та почати розгортання, отримують довгостроковий пріоритет на використання цих ресурсів. Саме тому формальне подання заявок до ITU стає не менш важливим, ніж реальні запуски ракет.

На цьому тлі Федеральна комісія зі зв’язку США нещодавно схвалила SpaceX запуск додаткових 7 500 супутників Starlink другого покоління, ще більше зміцнивши позиції Маска в орбітальній гонці.

Китай розширює фронт

Паралельно Китай активно нарощує власні супутникові амбіції. China Mobile представила проєкт L1 із 2 520 супутниками. Shanghai Spacecom подала заявку на 1 296 супутників у межах угруповання Qianfan. Державна мережа Guowang планує близько 13 000 апаратів, а Qianfan офіційно націлюється на понад 15 000 супутників до 2030 року.

Але заявки на 200 000 супутників виводять цю стратегію на принципово інший рівень. Це вже не просто конкуренція, а спроба переформатувати саму архітектуру розподілу орбітальних ресурсів.

42 000 супутників проти всіх

Пекін уже неодноразово висловлював занепокоєння системою Starlink, вказуючи на перевантаженість орбітальних траєкторій і зростання ризиків зіткнень. План SpaceX із розгортання до 42 000 супутників виглядає агресивно навіть за мірками космічної індустрії.

Інциденти лише підігрівають дискусію. У грудні один із супутників Starlink вийшов з ладу й почав неконтрольоване зниження. Формально кожен апарат розрахований на термін служби близько п’яти років, після чого його навмисно зводять з орбіти для згоряння в атмосфері. На початку цього місяця SpaceX також оголосила про зниження орбіт приблизно 4 400 супутників із висоти 342 до 298 миль — крок, покликаний зменшити ймовірність зіткнень і прискорити природне сходження апаратів.

Попри це загальна кількість об’єктів на низькій орбіті продовжує зростати лавиноподібно. Йдеться про зону приблизно від 250 до 1 240 миль над поверхнею Землі — простір, який ще десять років тому вважався майже порожнім.

Сім років на реалізацію — і це ключовий момент

Згідно з правилами ITU, оновленими у 2019 році, подання заявки — це лише початок. Оператор зобов’язаний запустити хоча б один супутник протягом семи років, інакше право на частоти та орбітальні позиції анулюється. Більше того, діє жорсткий графік:

• 10% угруповання має бути розгорнуто протягом двох років,
• 50% — протягом п’яти років,
• 100% — не пізніше ніж через сім років із моменту реєстрації.

Для проєктів масштабу 100 000+ супутників це означає колосальні вимоги до виробництва, логістики, запусків, управління та фінансування. Навіть SpaceX, яка має власну ракетну програму й вертикальну інтеграцію, рухається до своїх цілей поступово та з помітними технічними витратами.

Китайська заявка як стратегічний хід

Заявки на 200 000 супутників знаменують новий етап космічної гонки. Ставка тут — не кількість заліза на орбіті, а контроль над майбутніми глобальними комунікаціями та правилами гри. Формально Пекін декларує занепокоєння перевантаженням орбіт, але фактично діє за тією ж логікою: займай простір, поки його не зайняв хтось інший.

Думка ШІ

З точки зору машинного аналізу даних, те, що відбувається, дедалі більше нагадує стратегію «заявочного блефу», знайому ще з часів холодної війни. Історія великих інфраструктурних проєктів показує: між амбітними цифрами на папері та їх реалізацією лежить прірва технологічних, організаційних і фінансових обмежень.

Управління сотнями тисяч об’єктів на орбіті потребуватиме принципово нових систем координації та запобігання зіткненням, заснованих на просунутому штучному інтелекті. Навіть SpaceX із його приблизно 5 000 активних супутників поки що не розв’язав цю задачу повністю.

Парадокс ситуації полягає в тому, що надмірна кількість заявок може паралізувати сам механізм міжнародного регулювання. ITU фізично не готовий до адміністрування сотень тисяч орбітальних слотів, що створює ризик юридичного хаосу та конфліктів між державами.

Не виключено, що справжня мета Пекіна — не масовий запуск супутників, а створення правового та політичного тиску. Фіксація заявок сьогодні може стати аргументом у майбутніх переговорах щодо перерозподілу орбітального простору та перегляду правил доступу до космосу.

Інакше кажучи, боротьба точиться не стільки за супутники, скільки за право визначати, кому належить небо над Землею у XXI столітті.