Трамп — кінець старого НАТО?

У середині січня 2026 року президент США Дональд Трамп оголосив про введення нових тарифів на імпорт із ряду європейських країн, включно з Данією, Норвегією, Швецією, Францією, Німеччиною, Великою Британією, Нідерландами та Фінляндією. Ці мита набудуть чинності з 1 лютого 2026 року на рівні 10% та зростуть до 25% до 1 червня, якщо країни не погодяться на особливі умови щодо Ґренландії — відмовити США у можливості придбати або контролювати острів. Цей захід став відповіддю на протидію європейців у питанні Ґренландії та спроби розвивати спільні місії НАТО в Арктиці.

Ці торговельні загрози були сприйняті як безпрецедентний тиск на союзників по альянсу. Європейські уряди назвали тарифи політичним шантажем, який загрожує трансатлантичним відносинам і може підірвати довіру всередині НАТО.

Лідери ЄС та прем’єр-міністри різних країн висловили рішучий протест і наголосили, що економічні інструменти не повинні використовуватися для вирішення питань безпеки між союзниками. Якщо США захоплять Ґренландію, це буде кінцем НАТО, заявив європейський комісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс, передає Reuters.

Крім того, Брюссель був змушений скликати термінове засідання послів країн ЄС, щоб виробити єдину реакцію на загрози США. Американські тарифи були оголошені після того, як ряд європейських країн направив невеликі контингенти на спільні навчання в Ґренландії в рамках НАТО, що Трамп сприйняв як «незрозуміле» втручання.

Усередині США самі мита також піддалися критиці. Наприклад, сенатор Том Тілліс, республіканець, заявив, що такі заходи лише допомагають противникам НАТО, включно з Росією та Китаєм, і можуть зашкодити позиціям США та самого альянсу.

Водночас офіційний генсек НАТО Марк Рютте раніше заявляв, що американські тарифи формально не порушують договір НАТО, оскільки торговельні суперечки не входять безпосередньо в рамки військового альянсу та його статуту, хоча вони явно створюють напруженість в економічному взаємодії.

Актуальні геополітичні ризики

НАТО формально продовжує існувати, а усталений принцип колективної оборони за статтею 5 залишається в силі, проте останні дії Вашингтона дійсно поставили під сумнів єдність всередині альянсу.

Експертні оцінки та реакції європейських політиків відображають зростаюче занепокоєння з таких напрямів:

1. Торговельні конфлікти між союзниками: введення мит однаково впливає на торгівлю та стратегічне партнерство США і ЄС, що може підірвати економічну основу трансатлантичних відносин. Європейські лідери попереджають, що це може призвести до «небезпечної низхідної спіралі» взаємних відповідних заходів.
2. Арктична стратегія та Ґренландія: США наполягають на більш активній ролі та навіть потенційному праві контролювати Ґренландію, вважаючи острів критично важливим для національної безпеки та стратегічного контролю в Арктиці. Данія, Ґренландія та союзники рішуче відкидають ідею продажу або зміни суверенітету.
3. Підрив довіри всередині НАТО: навіть незважаючи на те, що офіційно альянс не розпадається, конкретні кроки Вашингтона — від торговельних загроз до тиску щодо військово-стратегічних питань — швидше посилюють напруженість, ніж зміцнюють солідарність партнерів.

Що це означає на практиці

Мита як інструмент зовнішньої політики застосовані щодо країн, які традиційно розглядалися як ключові союзники. По суті, торговельна політика США виявилася пов’язаною з військово-стратегічними інтересами, що розмиває звичні розмежування між економічними та оборонними відносинами всередині НАТО. Це унікальна ситуація: високо розвинені західні демократії вперше стикаються з загрозою торговельних санкцій з боку власного ключового союзника.

Економісти відзначають, що такі заходи можуть призвести до подальшої фрагментації торговельних ланцюгів, зростання невизначеності для бізнесу та збільшення геополітичного ризику на глобальних ринках. Зі свого боку європейські лідери наголошують, що НАТО за духом залишається організацією колективної оборони, але її політична єдність у останні роки дійсно піддається серйозному випробуванню через різні підходи до питань безпеки, бюджету та зовнішньої політики.