Прес-конференція Джерома Пауелла після засідання FOMC Федеральної резервної системи США пройшла у звичному для нього стилі — спокійно, без різких заяв, але з досить прозорими натяками: розслаблятися рано, але панікувати теж поки не варто.
Головний меседж такий: інфляція вперта. Вона вже не така, як на піку, але до бажаних 2% ще довго йти йти. При цьому економіка, всупереч прогнозам «ось-ось впаде», продовжує зростати. Не на стероїдах, звісно, але й не на милицях. Це як пацієнт, який наче піднявся з ліжка, але лікар усе одно не дозволяє бігати марафон — бо знає, чим це зазвичай закінчується.
Поточну грошово-кредитну політику Пауелл вважає доречною. Переклад з мови центробанків: «поки нічого змінювати не будемо, бо й так усе досить напружено». Минулорічні зниження ставок, за його словами, наблизили систему до так званого нейтрального рівня — того самого міфічного балансу, де економіка не перегрівається, але й не засинає. Правда, як завжди, ніхто точно не знає, де він знаходиться. Це як ідеальна вага — всі про неї говорять, але ваги у кожного свої.
Окрема лінія — геополітика. Події на Близькому Сході залишаються фактором невизначеності. Пауелл чесно визнає: ніхто не знає, чим це закінчиться і як саме вплине на економіку. Особливо через нафту та енергоносії. А нафта, як відомо, може зіпсувати настрій навіть найоптимістичнішим прогнозам. Зростання цін на енергію може розігнати інфляцію сильніше, ніж хотілося б, і тут у ФРС поки немає ні точного сценарію, ні, що важливіше, впевненості.
Короткострокові інфляційні очікування зросли — тривожний сигнал. Бо очікування в економіці — це не просто цифри, це майже самореалізуючеся пророцтво. Якщо бізнес і споживачі починають вірити, що ціни зростатимуть, вони поводяться так, ніби це вже сталося. І тоді інфляцію доводиться наздоганяти, а не попереджати.
Пауелл окремо підкреслює: інфляція — це не одноразовий стрибок цін, а стійкий процес. Мита, наприклад, теоретично дають одноразовий ефект. Але на практиці все складніше — ланцюги постачання, вторинні ефекти, психологічний фактор. Тому ФРС очікує, що вплив мит на інфляцію стане більш зрозумілим і, можливо, послабне ближче до середини року. Але це «очікує», а не «гарантує» — різниця, як кажуть, приблизно в один кризис.
Важливий момент для ринків: якщо прогресу у зниженні інфляції не буде, зниження ставки також не буде. Все просто і трохи сумно. Більше того, Пауелл прямо каже, що підвищення ставки не є базовим сценарієм, але й повністю виключати його ніхто не збирається. Тобто двері не просто прочинені — вони навіть не зачинялися. І саме тут інвестори починають нервово перевіряти, чи не скрипить.
Цікаво, що тема можливого підвищення ставки дійсно обговорювалася. Не як основний план, а як робочий сценарій «про всяк випадок». Це сигнал: ФРС не відчуває повної впевненості, що інфляція остаточно під контролем. І якщо буде потрібно, готові знову натиснути на гальма, навіть якщо машина вже почала сповільнюватися.
Ринок праці, за словами Пауелла, має отримати підтримку від попередніх знижень ставок. Це важливий елемент подвійного мандату ФРС — утримувати баланс між інфляцією та зайнятістю. І тут він прямо визнає: ситуація складна. Бо одне лікуєш — інше може захворіти. Класична дилема центрального банку, яка існує, здається, стільки ж, скільки і самі центральні банки.
Окремо Пауелл відмахнувся від порівнянь із 1970-ми та стагфляцією. За його словами, нинішня ситуація не має прямих аналогій із тим періодом. Так, є напруження між зростанням і інфляцією, але це не сценарій, де економіка стоїть, а ціни біжать вперед з криком «доганяй, якщо зможеш». Хоча сам факт, що такі питання ставляться, уже свідчить про настрої на ринку.
Про нафту — чесна відповідь: прогнозів немає. І не буде. Бо прогнозувати нафту в умовах конфлікту — це приблизно як вгадувати погоду на місяць уперед, дивлячись у вікно під час урагану. Можна спробувати, але результат буде скоріше філософським, ніж практичним.
Фінальний акцент — інфляційні очікування мають залишатися закріпленими на рівні 2%. Це майже мантра ФРС. Бо якщо довіра до цього рівня втрачається, починається зовсім інша економіка — з іншими правилами і набагато болючішими рішеннями.
У сухому залишку: ФРС зараз у режимі «чекаємо і уважно дивимося». Знижувати ставки рано, підвищувати — не хочеться, але якщо доведеться, доведеться. Інфляцію ще не переможено, геополітика додає невизначеності, а ринок знову у тій самій ситуації, коли хороших новин мало, а погані приходять без запрошення. Як кажуть, інвестору залишається одне — не реагувати на кожен заголовок і пам’ятати, що центральні банки не люблять сюрпризи, а ринки — навпаки.
ВІДМОВА ВІД ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: Усі матеріали, представлені на цьому сайті (https://wildinwest.com/), включно з вкладеннями, посиланнями або матеріалами, на які посилається компанія, призначено винятково для інформаційних і розважальних цілей, і їх не слід розглядати як фінансову консультацію. Матеріали третіх осіб залишаються власністю їхніх відповідних власників.