Те, що ще зовсім недавно вважалося відносно спокійним промисловим металом, тепер стало одним із головних драйверів світових товарних ринків. Мідь, непомітний червонуватий метал, який десятиліттями використовувався переважно для проводки, трубопроводів і базових промислових потреб, раптово перетворилася на об’єкт пильної уваги трейдерів, інвесторів і аналітиків. На початку січня 2026 року ф’ючерси на мідь на Лондонській біржі металів (LME) впевнено утримуються вище позначки 13 000 доларів за тонну – практично на історичних максимумах. За 2025 рік ціна зросла більш ніж на 40%, що стало найпотужнішим зростанням з кінця нульових, епохи бурхливих сировинних ралі.
Тижневий графік ф’ючерсів на мідь. Джерело: COMEX
Чому мідь стала зіркою?
Відповідь криється в глобальних структурних змінах світової економіки. Мідь давно перестала бути просто «паливом» для промисловості – сьогодні вона символізує технологічну революцію, електрифікацію та перехід до відновлюваної енергетики.
Електромобілі, зарядна інфраструктура, модернізація енергомереж, будівництво дата-центрів та інфраструктури для штучного інтелекту – усюди потрібна мідь, і дуже багато. Для прикладу: один великий дата-центр, що обслуговує інфраструктуру ШІ, може споживати десятки тисяч тонн міді лише на проводку, системи охолодження та розподільчі мережі. І це не поодинокий випадок – з кожним новим проєктом дата-центру або заводом з виробництва акумуляторів попит зростає експоненціально.
Від 8 000 до 13 000 доларів: анатомія ралі
На початку 2025 року мідь торгувалася на рівні 8 000-9 000 доларів за тонну. Ці рівні здавалися нормою, але ринок уже готував сюрприз. До середини року ціна подолала позначку 12 000, а наприкінці 2025-го спрямувалася до 13 000. Це не просто волатильність, це структурна переоцінка металу, спричинена поєднанням різкого зростання попиту та обмеженої пропозиції.
Пропозиція не встигає за попитом
Ситуація з видобутком міді ускладнюється низкою чинників. Найбільші рудники в Індонезії, Чилі та Перу стикаються з технічними проблемами, екологічними обмеженнями та соціальними конфліктами. Гіганти на кшталт Freeport-McMoRan і Codelco борються зі зношеністю інфраструктури та зниженням якості руди. Нові проєкти потребують років для запуску, а інвестиції обмежені як фінансовими, так і геополітичними ризиками.
Історичні паралелі
Мідь завжди була «барометром економіки». У 1990-х роках трейдер із Sumitomo Corporation тимчасово монополізував ринок, штучно піднімаючи ціни. Під час Великої депресії котирування міді обвалилися разом із промисловим виробництвом, підтверджуючи її роль індикатора економічного здоров’я. Однак нинішній цикл унікальний: він ґрунтується на довгострокових структурних змінах, а не на короткостроковій спекуляції. Електрифікація, відновлювана енергетика та зростання ШІ створили канали попиту, яких ще десятиліття тому не існувало.
Дефіцит як нова норма
Дисбаланс між попитом і пропозицією не є тимчасовим – це довгострокова тенденція. За прогнозами S&P Global, попит на мідь може зрости на 50% до 2040 року завдяки електрифікації транспорту, будівництву мереж і кліматичним інвестиціям. Водночас зростання пропозиції обмежене геологічними ресурсами, регуляторними вимогами та складністю запуску нових проєктів.
Запаси міді на біржах скорочуються, імовірність дефіциту рафінованої міді зберігається у 2026 році та надалі. Мідь перестає бути просто промисловим металом – вона стає стратегічним ресурсом, ключовим елементом енергетичного переходу та цифрової інфраструктури.
Хто виграє
Інвестори та гірничодобувні компанії вже відчули вигоду. Freeport-McMoRan (NYSE: FCX) отримує максимальний прибуток від зростання цін і обмеженої пропозиції. Southern Copper Corporation (NYSE: SCCO) демонструє вражаючий грошовий потік завдяки своїм активам у Мексиці та Перу.
Диверсифіковані гіганти на кшталт BHP Group (NYSE: BHP) отримують додатковий бонус, оскільки зростання міді підтримує їхні ресурсні портфелі. Менші компанії, наприклад Hudbay Minerals (NYSE: HBM), показують високу дохідність завдяки левериджу на зростання виробництва.
Перспективи 2026 року і далі
Прогнози виглядають інтригуюче: виробництво зростатиме помірно, і випуск рафінованої міді може не встигати за попитом. Це створює структурний дефіцит, який підтримує ціни, особливо за умов подальшого розширення дата-центрів і електрифікації транспорту.
Геополітика, торговельна політика та інвестиції в нові рудники визначатимуть глобальну стійкість постачань. Якщо перешкоди для розширення збережуться, напруженість на мідних ринках посилиться.
Мідь і технологічна революція
Мідь перестає бути простим промисловим індикатором і стає стратегічним активом. Вона є ключовою для енергетичного переходу, інфраструктури Web3 та дата-центрів ШІ. Дефіцит міді стимулює інновації: зростання патентної активності щодо надпровідників за кімнатної температури за три роки становило 340%, а Китай інвестує 50 млрд доларів у технології глибоководного видобутку, здатні подвоїти світові запаси міді до 2035 року.
Історія підказує, що дефіцит критично важливого ресурсу неминуче стимулює технологічні прориви. Чи стане нинішній мідний бум каталізатором технологічної революції, чи повторить цикли минулого – покаже найближче десятиліття.
Висновок
Мідь у 2026 році – це не просто метал, а стратегічний ресурс, індикатор технологічного та енергетичного прогресу. Ринки, компанії та інвестори уважно стежать за цим активом, оскільки його значення виходить далеко за межі звичайної промислової торгівлі.
ВІДМОВА ВІД ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: Усі матеріали, представлені на цьому сайті (https://wildinwest.com/), включно з вкладеннями, посиланнями або матеріалами, на які посилається компанія, призначено винятково для інформаційних і розважальних цілей, і їх не слід розглядати як фінансову консультацію. Матеріали третіх осіб залишаються власністю їхніх відповідних власників.