На мою думку, якщо коротко, — дорого, боляче і з дуже неприємним післясмаком для всієї світової економіки.
США вже «спалили» майже $24 млрд, і кожен новий день обходиться приблизно в $1 млрд — навіть за мірками великої політики це не «операція», а повноцінна фінансова воронка. На Близький Схід відправлено 50 000 військових, виконано 11 500 бойових вильотів — цифри такі, що навіть бухгалтери починають нервово курити. На цьому тлі бензин у США подорожчав приблизно на 40% з грудня, а різниця цін на нафту між США та регіоном конфлікту перевищила 60% — ринок живе за принципом «у кого ближче до пожежі, у того дорожче». Ймовірність імпічменту Дональда Трампа вже оцінюють у 72% — рідкісний випадок, коли політика й економіка йдуть пліч-о-пліч, але в бік прірви. Сам Дональд, до речі, відклав візит до Китаю на місяць — схоже, план за термінами в нього теж приблизно такий самий.
А тепер до головного — чому після удару Ірану по Катару у всіх різко заболіла не лише голова, а й гаманець. Те, що сталося, вже називають найшвидшим переходом до енергетичної війни в історії. Удар Ізраїлю по Південному Парсу вибив приблизно 6-7% світового видобутку газу. Але відповідь Ірану по Рас-Лаффану в Катарі — це вже мінус близько 20% світового виробництва й експорту СПГ. І це не «десь там далеко» — це пряма артерія світової економіки. Вишенька на торті — блокада Ормузької протоки, через яку проходить до 20% світової нафти. Тобто перекрили не кран — перекрили половину кухні.
Ринки відреагували миттєво й без сентиментів. Brent уже підскочив до $107-110 за барель, і якщо удари продовжаться — аналітики спокійно говорять про $120-150. Газ в Азії може злетіти на +130%, Європа вже бачить стрибки до 50% в окремі дні. Бензин у США впевнено повзе до $4-5 за галон — привіт інфляції й незадоволеним виборцям. Катар зупинив експорт СПГ, Іран скорочує власний видобуток, постачання до Туреччини та Іраку вже тріщать по швах. Паралельно країни Затоки евакуюють персонал із ключових об’єктів — коли інженери їдуть, видобуток теж їде, тільки в мінус.
Далі починається ефект доміно. Навіть якщо завтра всі різко «помиряться», відновлення займе тижні або місяці. Європа й Азія буквально змагатимуться за залишки газу — особливо Японія, Індія та Китай. Зростання цін на енергоносії вже зараз тягне світову економіку вниз приблизно на 0.4% — і це при нафті близько $100. Дорожча нафта — повільніша економіка, все просто й по-старому, як у підручниках, які ніхто не читає, поки не стає пізно. Виробництво, транспорт, продукти — усе дорожчає. Найслабші країни першими стикаються з дефіцитом продовольства, тому що добрива й логістика раптом стають недоступними.
І найнеприємніший сценарій — якщо Іран почне реалізовувати погрози й бити по всій інфраструктурі Перської затоки. Тоді падіння видобутку в регіоні може сягнути 70% — і це вже не криза, а глобальний енергетичний шок із наслідками на роки вперед.
Якщо конфлікт затягнеться хоча б на місяць, світ, швидше за все, не розвалиться, але жити стане відчутно дорожче для всіх. Підсумок уже зараз очевидний: інфляція розповзеться по всіх країнах, вплив США в регіоні похитнеться, а такі гравці, як Китай, отримають додаткові очки. Ну і класичний фінал — якщо в Ірані почнеться зміна режиму, там буде не «демократія на завтра», а хаос на тривалий час.
У сухому залишку — війна далеко, а платять за неї всі. Як завжди.
ВІДМОВА ВІД ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: Усі матеріали, представлені на цьому сайті (https://wildinwest.com/), включно з вкладеннями, посиланнями або матеріалами, на які посилається компанія, призначено винятково для інформаційних і розважальних цілей, і їх не слід розглядати як фінансову консультацію. Матеріали третіх осіб залишаються власністю їхніх відповідних власників.