На тлі того, як золото з 2020 року подорожчало більш ніж на 230%, центральні банки по всьому світу влаштували одну з найбільших хвиль закупівель дорогоцінного металу в сучасній історії. Те, що раніше сприймалося як класичний «захисний актив на випадок паніки», сьогодні стало повноцінним стратегічним резервом — майже таким же політичним інструментом, як нафта або валютні резерви.
Причини очевидні: останні роки світ живе в режимі постійної турбулентності. Геополітична напруженість, санкційні війни, інфляційні сплески, зростання державних боргів і поступове ослаблення довіри до традиційних резервних валют змушують держави шукати актив, який не залежить ні від однієї країни, ні від одного центробанку, ні від однієї платіжної системи. Золото знову стало універсальною мовою фінансової безпеки.
Інфографіка Visual Capitalist, заснована на даних Всесвітньої ради з золота (World Gold Council), показує масштаб цього процесу: 15 найбільших покупців збільшили офіційні запаси майже на 2000 тонн золота всього за п’ять років. Це не косметична перестановка, а реальний перегляд глобальної архітектури резервів.
Абсолютним лідером став Китай, який додав понад 350 тонн. Цей крок логічно вписується в довгострокову стратегію Пекіна щодо зниження залежності від долара США і зменшення вразливості перед західною фінансовою системою. Золото тут виступає не просто інвестиційним активом, а політично нейтральним резервом, який не можна «заморозити» одним рішенням чужого регулятора.
На другому місці опинилася Польща, збільшивши запаси більш ніж на 300 тонн. Варшава послідовно зміцнює фінансову стійкість, розглядаючи золото як страховку від нестабільності в Європі та потенційних валютних шоків. В певному сенсі Польща діє за старою школою: краще мати метал у сховищі, ніж зайві ілюзії на папері.
Серед найбільших покупців також Туреччина та Індія. Обидві країни стикаються з хронічним інфляційним тиском і волатильністю національних валют, тому золото стає для них природним інструментом хеджування. Це спроба захистити резерви від знецінення та зміцнити довіру до фінансової системи.
Топ країн за чистими покупками золота з 2020 року: Китай +357 тонн, Польща +314 тонн, Туреччина +251 тонна, Італія +245 тонн, Бразилія +105 тонн.
Особливо цікаво спостерігати за різницею мотивацій. Пекін продовжує стратегічний відхід від доларової залежності, Варшава страхує ризики європейської нестабільності, Туреччина та Індія захищаються від інфляції, а інші держави просто намагаються диверсифікувати резерви у світі, де старі правила більше не працюють так надійно, як раніше.
І ось тут починається друга частина історії — коли в гру вступає роздріб.
Центральні банки скуповували золото спокійно, методично, без емоцій. Але як тільки ціни пішли в «космос», підключився ритейл, і ринок отримав класичний ефект FOMO. Золото стало виглядати занадто дорогим для звичайного покупця, і багато хто переключився на «доступну альтернативу» — срібло.
Так відбувся побічний памп срібла: коли золото здається недосяжним, натовп завжди шукає наступний актив, який «ще не полетів». Хейтери скажуть, що срібло — просто крутий актив і попит на нього виріс природно. Але статистика промислового споживання не підтверджує настільки вибухового стрибка.
Швидше це була чиста психологія ринку: страх упустити ріст відправив срібло до позначок близько $120. А тепер ринок намагається знайти нову «справедливу» ціну, яку багато хто бачить ближче до $80.
Висновок простий: золото запампили не блогери і не трейдери, а держави. Коли центробанки починають діяти як найбільші покупці, це вже не хайп, а структурний зсув. А далі, як завжди, роздріб підключається останнім — і робить рух максимально шумним.
ВІДМОВА ВІД ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: Усі матеріали, представлені на цьому сайті (https://wildinwest.com/), включно з вкладеннями, посиланнями або матеріалами, на які посилається компанія, призначено винятково для інформаційних і розважальних цілей, і їх не слід розглядати як фінансову консультацію. Матеріали третіх осіб залишаються власністю їхніх відповідних власників.