Чи знову Європа дивиться на Москву?

Геополітичні кризи рідко обмежуються одним регіоном. Події, що відбуваються за тисячі кілометрів, можуть миттєво змінити баланс сил на глобальних ринках, особливо якщо йдеться про енергетику. Саме це відбувається зараз, коли нова ескалація на Близькому Сході несподівано поставила Європу перед питанням, яке ще нещодавно вважалося практично забороненим для публічного обговорення: чи можливе повернення до російського газу. Про це розповіла колумністка журналу Foreign Policy Анчал Вохра.

Після початку війни в Україні європейські країни здійснили різкий політичний і економічний поворот. Імпорт російського газу був суттєво скорочений, багато довгострокових контрактів були розірвані або не продовжені, а уряди пообіцяли прискорити енергетичний перехід і диверсифікувати джерела постачання. Європа почала активно нарощувати закупівлі скрапленого природного газу зі США, Катару та інших країн, інвестувати в термінали для прийому СПГ і розвивати відновлювані джерела енергії.

Однак енергетична система Європи залишається вкрай чутливою до зовнішніх потрясінь. І нинішня ситуація на Близькому Сході знову нагадала про те, наскільки крихким може бути енергетичний баланс. Поки Ізраїль завдає ударів по цілях у Тегерані, а Іран попереджає про можливі атаки на нафтову та енергетичну інфраструктуру країн Перської затоки, світові енергетичні ринки починають реагувати зростанням нервозності. Будь-які загрози постачанню нафти і газу з цього регіону автоматично спричиняють стрибки цін і змушують трейдерів та уряди переглядати свої стратегії.

Одним із перших сигналів того, що ринок почав нервувати, стали зміни в маршрутах постачання скрапленого природного газу. За даними аналітичних компаній і систем відстеження морського трафіку, кілька танкерів зі СПГ останніми днями змінили курс просто в морі. Замість європейських портів вони попрямували в бік Азії.

Причина проста і добре відома учасникам енергетичного ринку: Азія в умовах дефіциту часто готова платити вищу ціну за газ. Коли різниця в цінах стає достатньо великою, трейдери перенаправляють поставки туди, де прибуток вищий.

Подібна ситуація вже виникала у 2022 році під час енергетичної кризи в Європі, коли європейські країни були змушені конкурувати з азійськими покупцями за обмежені обсяги скрапленого газу.

Зараз багато аналітиків попереджають, що те, що відбувається, може бути лише початком більш масштабних енергетичних потрясінь. Ключовим фактором ризику залишається ситуація навколо Ормузької протоки. Цей вузький морський прохід з’єднує Перську затоку зі світовими океанами і є одним із найважливіших енергетичних маршрутів планети. Через нього проходить близько п’ятої частини світового експорту нафти, а також значна частина постачання скрапленого природного газу.

Якщо рух через цю протоку буде обмежений або повністю перекритий, наслідки для глобального енергетичного ринку можуть бути надзвичайно серйозними. Навіть короткочасне порушення постачань може спричинити різке зростання цін на нафту і газ, а також викликати ланцюгову реакцію на світових фінансових ринках.

Для Європи такий сценарій особливо небезпечний. Попри зусилля з диверсифікації постачань, континент досі значною мірою залежить від імпорту енергоресурсів. Якщо світові ціни різко зростуть, європейським країнам доведеться обирати між двома вкрай неприємними варіантами: платити значно більше за енергію або переглядати свою енергетичну політику.

Саме в цьому контексті в європейських політичних і економічних колах знову почали обговорювати тему російського газу. Глава Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль нещодавно визнав, що нинішня криза на Близькому Сході змусила деякі європейські кола замислитися про можливість повернення до російських поставок. За його словами, енергетична безпека залишається ключовим пріоритетом для багатьох країн, особливо в умовах нестабільності на світових ринках.

Водночас сам Біроль підкреслив, що такий крок міг би стати політичною помилкою. На його думку, повернення до попередньої залежності від російського газу поставило б Європу у вразливе становище і підірвало б зусилля зі створення більш диверсифікованої енергетичної системи.

Однак реальність енергетичних ринків часто виявляється сильнішою за політичні заяви. Ціни, попит і пропозиція формують рішення швидше, ніж дипломатичні переговори. Тим часом ситуація на Близькому Сході продовжує стрімко загострюватися. За повідомленнями різних джерел, ізраїльські сили завдали ударів по кількох енергетичних об’єктах у Тегерані та його околицях. Йдеться щонайменше про п’ять об’єктів, пов’язаних з енергетичною інфраструктурою.

Такі дії викликали надзвичайно жорстку реакцію з боку Ірану. Представники Корпусу вартових ісламської революції виступили з попередженням, у якому фактично натякнули на можливість масштабної енергетичної ескалації. У заяві прозвучала фраза, яка швидко поширилася у світових ЗМІ та на фінансових ринках: якщо противники готові витримати ціну нафти понад двісті доларів за барель, вони можуть продовжувати цю гру.

Для інвесторів подібні заяви є тривожним сигналом. Навіть якщо такі сценарії не реалізуються повністю, сам ризик їх виникнення вже здатен різко змінити поведінку ринків. На цьому тлі в дипломатичних колах почалася термінова активізація.

Колишній президент США Дональд Трамп, за повідомленнями американських ЗМІ, направляє своїх представників до Ізраїлю з метою знизити напруженість і переконати ізраїльське керівництво проявити обережність у подальших діях проти Ірану.

За інформацією джерел, у вівторок до Ізраїлю мають прибути Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Їхнє завдання — провести переговори та спробувати переконати ізраїльську сторону обмежити масштаб можливих ударів. У Вашингтоні розуміють, що подальша ескалація може призвести до вкрай небезпечного сценарію. Якщо конфлікт вийде з-під контролю, Сполучені Штати можуть опинитися втягнутими в ще одну масштабну війну на Близькому Сході.

Для американської політики це стало б украй складним випробуванням, особливо на тлі вже існуючих глобальних напружень і внутрішніх економічних проблем. Європейські столиці уважно стежать за розвитком ситуації. Нервозність на енергетичних ринках уже починає відчуватися.

Особливо тривожні сигнали надходять із Великої Британії. За оцінками низки аналітиків, обсяг газу в британських сховищах перебуває на вкрай низькому рівні. У деяких оцінках йдеться про запаси, яких може вистачити лише на кілька днів у разі різкого зростання споживання.

Хоча подібні оцінки можуть бути предметом дискусій, сам факт обмежених резервів посилює занепокоєння. Якщо постачання з Перської затоки будуть порушені, а світові ціни на енергоносії різко зростуть, Європа може зіткнутися з новою енергетичною кризою. Причому ця криза здатна розвиватися значно швидше, ніж політичні лідери зможуть виробити спільне рішення.

Історія енергетичних ринків показує, що подібні кризи часто розгортаються стрімко. Спочатку виникають локальні конфлікти й загрози постачанням, потім починають зростати ціни, після чого держави змушені ухвалювати термінові та часто непопулярні рішення.

Саме тому багато експертів попереджають: якщо напруженість у регіоні продовжить зростати, енергетична безпека Європи знову стане однією з центральних тем світової політики.