Програмування кирилицею? У Росії – так

У Пензенському державному університеті запустили експериментальний курс, який уже викликав жваві дискусії в професійному середовищі. Студентів почали навчати програмуванню на JavaScript, але з однією принциповою особливістю – весь синтаксис адаптований під кирилицю. Майбутні програмісти пишуть код російською мовою, використовуючи російські ключові слова, імена функцій і змінних.

Викладачі вишу не обмежилися перекладом завдань чи коментарів. Вони фактично створили власну версію JavaScript із русифікованим синтаксисом, а також розробили спеціальну освітню платформу. У ній реалізовані елементи гейміфікації, рейтингової системи та автоматичної перевірки завдань. Студенти розв’язують задачі, отримують бали, змагаються між собою і при цьому пишуть код виключно кирилицею.

Розробка вже отримала офіційний патент під назвою «Автотестування спортивних задач з програмування на JavaScript з патріотичним контентом». Саме формулювання багато говорить про філософію проєкту. Йдеться не просто про освітню методику, а про спробу створити локалізоване технологічне середовище, максимально відірване від глобального англомовного контексту.

Прихильники ідеї пояснюють ініціативу прагненням спростити вхід у програмування. На їхню думку, мовний бар’єр часто відлякує початківців, особливо тих, хто слабко володіє англійською. Російський синтаксис, як передбачається, робить код більш інтуїтивним і знижує поріг входу. Логіка проста: якщо людина мислить російською, нехай і код пише російською.

Однак реакція галузі виявилася стриманою. Генеральний директор групи компаній ST IT Антон Авєр’янов зазначив, що говорити про перспективи такого підходу поки зарано. За його словами, це перший зафіксований прецедент, але він не відображає сталого тренду. Він нагадав, що в минулому вже існували мови програмування з російськомовним синтаксисом, проте з часом вони були витіснені більш універсальними міжнародними рішеннями.

Авєр’янов підкреслив, що сьогодні переважна більшість коду у світі пишеться англомовними мовами програмування. Міжнародні бібліотеки, фреймворки, документація, форуми та приклади – усе це базується на англійській мові. Тому якщо розробник хоче бути конкурентоспроможним не лише всередині своєї країни, а й на глобальному ринку, йому неминуче доведеться працювати у загальноприйнятому середовищі.

Схожу позицію висловив і генеральний директор сервісу «Нові хмарні технології» Дмитро Комісаров. Він зазначив, що практичного сенсу в програмуванні російською мовою небагато. На його думку, єдина перевага – це звичність слів. Як приклад він навів платформу 1С, мова програмування якої дійсно використовує російський синтаксис і водночас широко поширена всередині країни. Проте наявність або відсутність англійської мови, за його словами, не має вирішального впливу ні на популярність рішень, ні на їхню функціональність.

Комісаров додав, що з точки зору розвитку мислення такий підхід може бути корисним як тренування пам’яті й логіки, оскільки студенту доводиться утримувати в голові одразу дві системи – локальну та міжнародну. Водночас він підкреслив, що з точки зору актуальних потреб ринку значно важливіше навчати людей роботі з штучним інтелектом, зокрема вмінню формулювати запити та промпти, а не вигадувати альтернативні синтаксиси.

Ключове занепокоєння фахівців пов’язане з майбутнім випускників. Досвід програмування кирилицею може виявитися погано переносимим у реальну індустрію. Міжнародні бібліотеки, API, стандарти та інструменти розробки побудовані навколо англійської мови. Перехід із русифікованого JavaScript на класичний синтаксис може стати додатковим бар’єром, а не перевагою.

Фактично йдеться про вибір між навчальним комфортом і професійною універсальністю. Поки що незрозуміло, чи стане цей експеримент разовою ініціативою, чи отримає розвиток в інших вишах. Але вже зараз очевидно, що він порушує ширше питання – чи готує система освіти фахівців для реального глобального ринку, чи створює замкнену екосистему, погано сумісну із зовнішнім світом.

У підсумку історія з програмуванням кирилицею виглядає не стільки технологічним проривом, скільки симптомом часу. Спробою адаптувати складну глобальну індустрію під локальні рамки, навіть якщо ціна такої адаптації – втрата сумісності з тим самим світом, для якого спочатку й створювалися мови програмування.