Ринок розкоші буксує: діаманти дешевшають

Діаманти можуть бути найкращими друзями дівчат, але для інвестиційного портфеля сьогодні вони дедалі частіше стають джерелом розчарування. Ціни на діаманти опустилися до найнижчого рівня в цьому столітті, і падіння триває вже кілька місяців поспіль. Ринок, який десятиліттями сприймався як символ стабільності, статусу та “вічної цінності”, раптово виявився вразливим до змін в економіці, культурі та споживчих звичках.

Зниження цін почалося в червні та збіглося одразу з кількома негативними чинниками. По-перше, ринок відреагував на побоювання, пов’язані з можливим підвищенням імпортних мит у США, одному з ключових центрів споживання ювелірних виробів. По-друге, утворився надлишок менш затребуваних позицій – невеликих і середніх каменів, які складніше реалізувати в умовах слабкого попиту. По-третє, зіграло роль сезонне уповільнення активності, яке цього року виявилося глибшим, ніж зазвичай. Це особливо контрастує з періодом з лютого по травень, коли ціни на діаманти, навпаки, демонстрували зростання і створювали ілюзію відновлення ринку.

Однак фундаментальна проблема значно ширша, ніж тимчасові коливання. Світ поступово розвертається від демонстративного споживання до більш усвідомлених витрат. Про це говорить експерт з фінансів та інвестицій, засновник фінансового клубу “Мультиплікатор” Еван Голованов. За його словами, у Китаї та США – двох ключових країнах-споживачах діамантів – попит на ювелірні вироби різко скоротився на тлі економічних труднощів, зниження впевненості споживачів та перегляду життєвих пріоритетів. Одночасно ослабли й традиційні інститути, з якими історично були пов’язані діаманти, включно зі шлюбом як соціальним та економічним ритуалом.

Якщо говорити зовсім прямо і без романтики – люди стали менше одружуватися. А якщо й одружуються, то частіше роблять це без дорогих символів. Гроші, які раніше витрачалися на купівлю діамантової обручки, сьогодні дедалі частіше спрямовуються на перший внесок за житло, інвестиції, освіту або враження. Замість каменю в коробочці пари обирають спільну подорож, навколосвітній тур або просто фінансову подушку безпеки. Для сучасного покоління цінність досвіду та свободи часто виявляється вищою, ніж статусний об’єкт.

Зниження інтересу до предметів розкоші спостерігається не лише на ринку діамантів. Керівник аналітичного управління з глобальних ринків ІК Fontvielle Артур Мейнхард зазначає, що діаманти лише відображають ширший тренд. Згідно з щорічним звітом Bain & Company, опублікованим у листопаді, у 2025 році вперше за останні 15 років, не враховуючи період пандемії, уповільнився світовий попит одразу на кілька сегментів luxury-ринку: ювелірні прикраси, брендовий одяг і сумки, а також елітну косметику. Це свідчить про структурні зміни в поведінці споживачів, а не про тимчасову слабкість одного конкретного товару.

Є й ще один важливий аспект, про який говорять експерти. Діаманти значною мірою є продуктом маркетингу, а маркетингова машина, яка десятиліттями підтримувала їхній “магічний” статус, сьогодні працює значно слабше. У XX столітті ідея діаманта як обов’язкового символу кохання і статусу активно просувалася індустрією. Величезну роль у цьому відіграла компанія Tiffany. Легендарна блакитна коробочка стала культурним кодом, проникла в кіно, музику та масову свідомість. Колір Tiffany впізнавали всюди – від вітрин до автомобілів. Діамант продавався не як камінь, а як мрія, історія та соціальний маркер.

Сьогодні ця магія поступово розсіюється. Нові покоління менш сприйнятливі до традиційних маркетингових наративів, частіше ставлять запитання “навіщо?” і не готові платити за символ, якщо він не несе практичної або особистої цінності. На цьому тлі діаманти втрачають свою винятковість і перетворюються з “вічного активу” на звичайний товар, підпорядкований законам попиту та пропозиції.

У підсумку ринок діамантів опинився в точці, де перетинаються економічний тиск, культурні зрушення та ослаблення маркетингового впливу. І якщо для покупців це може означати доступніші ціни, то для інвесторів стає очевидно: часи, коли діаманти вважалися надійним і безумовним сховищем вартості, залишилися в минулому. Як не парадоксально, камінь, який мав бути вічним, виявився надто залежним від мінливого світу.