А в мене чарівні окуляри!

У мережі стрімко набирає обертів відео, в якому журналіст надягає експериментальні розумні окуляри з штучним інтелектом. Варто йому пройтися вулицею, як пристрій миттєво розпізнає випадкових перехожих і видає про них ціле досьє: ім’я, профілі в соцмережах, рід діяльності та інші цифрові сліди, які люди зазвичай лишають після себе, навіть не помічаючи цього.

Сам по собі ролик — наочна демонстрація того, що ще десять років тому здавалося сценарієм із антиутопії. Коли людина йде вулицею, вона очікує залишатися анонімною: ти просто перехожий серед інших перехожих, нічим не виділяючись. Але епоха, де в кожного в кишені смартфон, а соцмережі збирають більше відомостей, ніж паспортний стіл, поступово перетворює цю звичну анонімність на зручний міф.

Технології розпізнавання облич давно пішли вперед, але тепер до них додався шар генеративного ШІ, який уміє збирати інформацію з відкритих джерел швидше й точніше, ніж будь-яка людина. Окуляри у відео — не масовий продукт, а експериментальний прототип, але напрямок розвитку очевидний: можливість миттєвої ідентифікації стає питанням не «якщо», а «коли».

Відео, що поширилося в інтернеті, підіймає головне питання: що буде далі з приватністю у громадських місцях? Коли будь-який перехожий потенційно може бути впізнаний у режимі реального часу, конфіденційність стає швидше умовністю, ніж правом за замовчуванням.

З кожним роком межа між цифровим і фізичним простором стирається все сильніше. Людина може спробувати приховати профіль у соцмережі, обмежити доступ до своїх даних, вимкнути геомітки. Але якщо твоє фото хоч раз опинилося в давно покинутій групі випускників або в альбомі старого корпоративного звіту, алгоритми рано чи пізно знайдуть шлях.

Схоже, що вулична анонімність, на яку люди звикли розраховувати, поступово зникає. І питання вже звучить не «хто ти?», а «хто ще про це знає?».

Відеофрагмент цього «дійства» можна переглянути в нашому Telegram-каналі.